Кирилюк Віталій Леонідович – голова Житомирської обласної молодіжної громадської організації «Студент за студента»; працює в юридичному департаменті Житомирської міськради.
Віталіє, як для 24 літньої людини Ви маєте досить багато регалій та широке коло занять. Коли все встигаєте? Як прийшли в молодіжний студентський рух Житомирщини?Часу звичайно ж на все катастрофічно не вистачає. Доводиться жорстко формувати свій робочий графік. Останнім часом, крім роботи, відчув потребу поглиблювати свої знання з правознавства й зараз навчаюсь у Львівській академії на юридичному факультеті. До речі, і зі Львовом теж пов’язую свій прихід до молодіжного руху. У Львові мешкає мій друг, а всім добре відомо, що львівська молодь завжди була однією з найактивніших. Саме львів’янин три роки тому розповів про діяльність на Львівщині організації «Студент за студента». Й ми з друзями житомирянами, будучи на той час студентами Житомирського державного університету ім.. І. Франка, створили молодіжну громадську організацію «Студент за студента» на Житомирщині.
Тобто це був не вступ у вже існуючі на той час на Житомирщині громадські організації, а прагнення заявити у молодіжному середовищі про власну позицію? Якщо так, то, власне, чим різниться «Студент за студента» від ряду інших організацій? Це було бажання заявити про молодіжну громаду Житомирщини, й відстоювати незалежно власну думку. А визначальним у нашій позиції є те, що ми не боремось і не протестуємо. Ми змінюємо обставини й ситуацію. Головна наша мета – просвітницька робота серед молоді стосовно досить широкого кола питань. Серед них - захист прав студентів, усвідомлення громадянської позиції та місця молодої людини у сучасному світі.
На сьогоднішній день «Студент за студента» стала всеукраїнською молодіжною організацією й діє в багатьох містах України (Львів, Тернопіль, Харків)… Ми часто спілкуємось з однодумцями. Зокрема, декілька разів на рік здійснюється обмін студентами. Під час цих обмінів ми можемо поспостерігати за тим, як навчаються студенти в інших містах України, які умови проживання в гуртожитках, як студенти проводять вільний час, які заходи організовують, які газети, журнали чи тижневики видають. Досвід втілюємо в студентське життя Житомирщини. Чи не найулюбленішими серед студентства є тематичні кількаденні семінари, які проходять в різних містах. Під час таких зустрічей молодь навчається й обмінюється досвідом щодо організації та проведення конкретних тематичних заходів та акцій.
Найуспішнішою за останні два роки в Житомирі є спортивне змагання «Молодіжна бутса», яке щороку збирає все більше учасників. Поза сумнівом, наймасовішою та наймаштабнішою стала акція «АнтиСНІД. Дія». Про ряд спортивних змагань, дискотек, тематичних вечорів, круглих столів годі й згадувати. Молодь досить охоче відгукається. Можливо, саме тому волонтерський рух організації «Студент за студента» є одним з найкращих в області. Наші волонтери допомагають малозабезпеченим, працюють з людьми з особливими потребами, беруть активну участь в організації загальноміських свят.
Віталіє, а що власне з цих акцій виносите Ви та ваші однодумці для себе? До прикладу, в грудні ми проводили п’ятиденну акцію «АнтиСНІД. Дія». Планували долучити до неї певну кількість людей. А коли акція стартувала, стало зрозуміло, що її учасників буде в рази більше. Зали інституту медсестринства та Житомирського драмтеатру під час просвітницьких спектаклів були повні. Дискотечні зали, де проводилась просвітницька робота – переповнені. Флаєри та інформаційні буклети зголосилась розповсюджувати досить велика кількість студентів. Під час акції до нас телефонували незнайомі люди й пропонували свою допомогу. А після закінчення заходу до нас підійшов керівник регіональної організації людей, які живуть з ВІЛ-СНІДом, дякував: «Якби не Ви, такої уваги до наших проблем не було б. Спасибі, що Ви є». Здається, цим все сказано.
Як громадянин України, як оцінюєте сьогорічну президентську кампанію? Перший досвід підготовки президентських виборів я отримав в 2004 році. Довелось познайомитись з тонкощами агітаційної роботи та попрацювати спостерігачем. Можу сказати одне, ті й ці виборчі кампанії – це різні вибори. Вибори 2010 були більш спокійні, толерантні. Думаю, що це здобуток виборів 2004 року й повернення вже не буде. Важливу роль у минулих президентських виборах відіграла молодь. Саме молоді люди є рушійною силою будь-яких нових перетворень Головне, не забувати про це.
Отже, Ви на цих виборах голосували? І як тепер оцінюєте перспективи на майбутнє?Звичайно. я голосував і радив усім своїм знайомим піти на вибори, незалежно від того, за кого вони вирішили віддати свій голос. Головне, щоб це було свідомо. Шкода одного, що з вісімнадцяти кандидатів у Президенти, жоден так і не запропонував конкретних шляхів розвитку України. Всі говорили обіцянками, в яких домінувало «поліпшення добробуту»… За деякими теперішніми правителями тягнеться пострадянський шлейф. Думаю, їм на зміну врешті ж має прийти молодь. Але не просто прийти, а з чітким усвідомленням, що і як робити. Це мають бути високоосвічені люди, професіонали з досвідом роботи у відповідних галузях . Тоді обіцянки будуть не потрібні, бо матимемо результати роботи.
Наскільки молодим, на Вашу думку, може бути президент?У класичному розумінні слова «молодь», тобто людям у віці до 28-30 років, певно, до президентства далеко. А щоб мати досвід, варто розпочати з місцевого самоврядування. Тут не лише досвід, а й можливість вперше суттєво випробувати власні сили.
До речі, цікавою є статистика щодо віку депутатів місцевих рад. Так, в Житомирській міській раді до молоді можна віднести п’ятеро обранців, а в обласній - їх аж раптом троє.
В Житомирській області мешкає дость велика кількість молоді. З них близько 28 тисяч -студенти. Чи може людина передпенсійного віку повною мірою зрозуміти проблеми, потреби та інтереси двадцятирічного?.. Навряд чи. Про молодь згадують перед виборами, коли хочуть отримати голоси студентства. Й тут молодим людям головне усвідомити, що саме від них залежить майбутнє. Ні за які гроші не можна продавати голос. Відразу гостро постає проблема недосконалості виборчого законодавства. До закритих партійних списків, як правило, потрапляють люди, які, м’яко кажучи, вже відбулися в житті. А якби списки були відкритими, без сумніву, за достойного молодого кандидата в депутати молодь проголосувала б, тому що однолітки розуміються краще.
Маємо демократію й повинні нею користуватися: якщо молодь буде принциповою, життя «приречене» змінитися на краще. Сьогодні, на жаль, молоді мало й серед депутатів всіх рівнів й серед держслужбовців.
Який вихід бачите з ситуації?Про зміни виборчого законодавства вже говорили. Крім того, держава повинна зацікавлювати молодь працювати у владі законодавчій, виконавчій, судовій. А сьогодні активні й талановиті куди охочіше йдуть у бізнес ніж до держслужби.
Проте, Ви ж працюєте в Житомирській міськраді?Віднедавна я працюю у юридичному департаменті Житомирської міськради. До цього мав досвід співпраці з органами місцевого самоврядування в якості радника міського голови з молодіжних питань. З власного досвіду можу сказати, що молодий спеціаліст не особливо хоче іти на держслужбу. Маючи гарні знання, люди застосовують їх у комерції. Ще більшою проблемою є те, що отримавши освіту в Україні, люди виїжджають на роботу за кордон. Часто погоджуючись на роботу не за кваліфікацією. Ми втрачаємо наш трудовий та інтелектуальний потенціал. Причин цьому декілька. Навіть якщо молода людина отримала освіту, постає питання, де знайти роботу. Якщо влаштувався – зарплатня не висока. Перспектива придбання чи побудови житла – примарна. Отримати іпотечний кредит практично неможливо. Якщо й отримаєш, відсотки такі, що доведеться розплачуватись все життя. Як тоді жити й створювати родину? Лише тоді, коли держава піде назустріч молоді в елементарних побутових питаннях, молодь матиме колосальний стимул працювати на державу.
Тоді логічним є запитання, як змусити державу піти назустріч молоді?Не лише молоді, а й всім громадянам держава піде назустріч тоді, коли прописані закони стануть діючими. Сьогодні у нас настільки недосконале законодавство, що часом доходить до абсурду . Маємо статті законів, а часом і закони, які суперечать один одному. Часто закон не працює на практиці та це нікого не бентежить… Наприклад, житловий кодекс був прийнятий ще за радянських часів. Тогочасні засади не відповідають теперішній ситуації. Зокрема, у одному із спорів мені довелось відстоювати момент дії статті житлового кодексу щодо функціонування тимчасових гуртожитків, місць для тимчасового проживання хворих на туберкульоз чи людей, що повернулись з місць позбавлення волі. Стаття кодексу є, а гуртожитків у більшості областей України немає.
Та сама ситуація з чорнобильцями, коли прописано законами ряд пільг, а на практиці діють декілька. Наприклад, люди із забруднених територій мають право на пільгове отримання житла у чистих регіонах. Їх, звичайно, ставлять на чергу, яка тягнеться роками. Люди звертаються до міськради, виграють суди, а на виконання судових рішень просто немає грошей. Для місцевих бюджетів витрати на будівництво житла для пільговиків - це не підйомні суми, а з держбюджету гроші не надходять. Законодавство потребує змін. Прийняті закони повинні бути дієвими й виконуватись в обов’язковому порядку.
На останок, що б хотіли додати до сказаного?Хочу наголосити, що молодь завжди була першопрохідцем у всіх починання. Саме від принциповості молодого покоління залежить якість життя в державі. Крім розуму й моралі, слід ще мати активну громадську позицію.
